
Звичайно, ось перефразований текст зі збереженням розмітки та посилань:
24 лютого минулого року в Україні було встановлено воєнний стан та розпочалася загальна мобілізація, передбачена на 90 днів. З тих пір ці заходи неодноразово продовжувалися.
Профільний комітет Верховної Ради регулярно підтримує законопроєкти щодо продовження воєнного стану та загальної мобілізації в Україні.
У чому різниця між воєнним станом та війною в Україні, та в чому полягають основні відмінності в цих поняттях – читайте в матеріалі.
Чим воєнний стан відрізняється від війни в Україні: визначення воєнного стану
На думку політолога, кандидата політичних наук Омеляна Тарнавського, воєнний стан – це певний правовий режим, який встановлюється у разі загрози або фактичного нападу на країну з боку іншої або навіть кількох держав.
Ключовим у цьому визначенні є режим, тобто сукупність політико-правових заходів президента та влади, спрямованих на допомогу у подоланні викликів, що стоять перед державою та суспільством, та покращення внутрішньополітичної, економічної та безпекової ситуації.
Прямим побічним ефектом воєнного стану є обмеження політичних і громадянських прав і свобод, значна централізація влади в руках глави держави, заборона на проведення виборів, а також переведення бюджету країни та місцевих громад на військові потреби.
Воєнний стан вводиться, наприклад, коли інша держава починає війну проти нас.
Слід чітко розуміти, що воєнний стан – це правовий режим, тоді як війна – це процес, під час якого ведуться бойові дії та проводяться супутні психологічні, інформаційні та політико-дипломатичні операції між державами.
Чому в Україні оголосили воєнний стан, а не війну
На думку експерта, обставини станом на 24 лютого 2022 року та багато історичних фактів свідчать про те, що війна може бути офіційно не оголошена, але вести її цілком реально.
Звідси логічний висновок: якщо війна не оголошена де-юре, це не означає, що її не існує де-факто.
Не оголошуючи війну Україні, Росія поводиться лицемірно та цинічно, уникаючи називати події своїми іменами.
Таку тактику Кремль використовує ще з 2014 року (начебто йдеться лише про російсько-українську війну), коли в Криму діяли «зелені чоловічки», а на Донбасі – ополченці. Хоча насправді ними були військові російської армії та їхні українські поплічники (сепаратисти).
Росія продовжує гібридну війну проти України, називаючи її спеціальною військовою операцією.
Кремль заявляє, що його метою є “денацифікація” та демілітаризація України (хоча цілі регулярно коригуються, щоб підживлювати українофобію та виправдовувати військові дії проти нашої країни).
Такими маніпуляціями та обманними діями режим В. Путіна прагне уникнути міжнародно-правової відповідальності за розпочату ним війну та створити простір для маневру у разі провалу.
Крім того, операцію можна завершити в будь-який момент, оголосивши про досягнення поставлених цілей.
Якби Росія офіційно оголосила нам війну, їй довелося б формально її програти або виграти. Однак Москва не була впевнена у своїй перемозі і не хотіла втрачати обличчя.
Тому був розроблений такий ідеологічний наратив, як «спеціальна військова операція», що дозволило уникнути формальної поразки у війні.
Для України не було сенсу оголошувати війну у відповідь на розпочату Росією «спецоперацію», оскільки юридично ми стали б ініціаторами цього конфлікту і, незважаючи на глобальну підтримку, були б обмежені у своїх діях на міжнародній арені.
Воєнний стан може бути введений і без війни (наприклад, якщо є загроза її виникнення), але неможливо уявити війну без введення воєнного стану.